Вітаємо!

“Каляки-Маляки” – студія дитячої творчості зарекомендувала себе як професійна художня студія, яка працює індивідуально з кожною дитиною, надаючи їй потрібні знання та творчу свободу. Ми пропонуємо нашим учням повний спектр художніх матеріалів та технік і, затамувавши подих, очікуємо, які з них прийдуться маленьким митцям до душі. В класі облаштовані зручні робочі місця за мольбертами та столом, панує творча атмосфера. Ми приймаємо дітей від 3 до 16 років. Заняття тривають 1,5 години, 1 або 2 рази на тиждень. В групі займаються 5-6 дітей. Декілька разів на рік ми проводимо виставки, майстер-класи, відкриті уроки та приймаємо учаcть у разноманітних творчих конкурсах та фестивалях.

На наших заняттях діти можуть взнати теорію і практику виготовлення керамічних виробів і виконати власний проект від ескізу до готової творчої роботи. Ліпка з глини – улюблена і дуже корисна творча діяльність, а можливість запікти і розмалювати глину – це окрема магія. Іграшки, посуд, домашній декор та арт-об’єкти – все це ми будемо придумувати і ліпити руками у нашій студії!

Ми знайомимо дітей з мистецтвом декоративної мозаїки зі скла та кераміки. Вчимося створювати композицію, підбирати кольори, розказуємо історію мозаїки та показуємо приклади. Слідкуємо за безпекою, але діти працюють абсолютно самостійно від початку до кінця. Ці заняття дуже розвивають дрібну моторику, самостійність, уважність і звичайно, образне мислення.

Неймовірна студія і викладачі !!! Дитині дають свободу творчості, не втручаються і «не поправляють», а разом з тим навчають і направляють. Мої діти займаються у студії вже 8 років і я неймовірно задоволена тим, з яким настроєм вони це роблять!

Наталя Якібчук

Велика радість цього вересня: Яська повернулася до занять в студії Каляки-Маляки (чудова львівська арт-студія, де, крім малювання є ще скульптура, архітектура, дизайн одягу – боже, як Яська страждала, коли виросла зі светрика з власноруч вишитим котом – і ще купа всього цікавого). А це дуже про свободу, самовираження і чуття себе в тому, що робиш. Тішуся нею і за неї.
Дякую, Триноженко Лідія, за те, що так є, за те, що дитя повертається додому і аж захлинається від: мама, мам, мам, а знаєш, що ми робили, дивись!

Катерина Михаліцина